То все не так. Бо ти не ти,
I не живий. А тільки згадка
минулих літ. Черед мости
віків блага маленька кладка.
А небо корчиться в тобі
своїм надсадним загасанням,
яке ти тільки звеш стражданням.
Ці роки, збавлені в ганьбі,—
то так судилося…
1971 рік
Збірка “Веселий цвинтар”
Також читайте вірш Сидимо біля погаслого вогнища… — Василь Стус
