Вірші Павла Тичини
Починаючи свою творчу діяльність в 1906 – 1908 рр. Павло Григорович Тичина випускає у світ перший свій вірш — «Блакить мою душу овіяла». В 1912 році поезії молодого поета зачаровують, відбуваються перші публікації в знаменитих журналах того часу, серед яких, найвідомішими були «Рідний край», «Літературно-науковий вісник». Через рік його оповідання чарують київську аудиторію, і згодом всю Україну. Публікація оповідань «Спокуса», «Богословіє» ще раз продемонстрували талант Павла Тичини.
На жаль, більше половини віршів поета світ побачив лише після його смерті. В книжці «В серці у моїм», що було видано в 1970 році, показаний певний пролог до відомої збірки письменника «Сонячні кларнети», де соціальна тематика віршів вразила не тільки українську аудиторію. В цих віршах Павло Тичина намагався змалювати повсякденне життя села і своєї сім’ї. Серед них найвідомішими були «Під моїм вікном…», «Розкажи, розкажи мені, поле…». Немало важливою тематикою віршів у Тичини була імперіалістична війна, в якій він різко засуджував її, прикладом цього є вірш «З далекого походу..».
Збірка «Сонячні кларнети» за своїм стилем написання уже була відома багатьом читачам. Тому унікальність та оригінальність збірки ще раз нагадала про талант та майстерність письменника. Павло Григорович у 1920 році видає книгу віршів під назвою «Плуг» та короткий цикл прозових віршів «Замість сонетів і октав».
У 1931 році письменник вирішує зробити експеримент і видає збірку «Чернігів», в якій навмисно відходить від традиційної віршованої мови. Згодом, після трьох років мовчання, у 1934 році письменник випускає нову книгу віршів під назвою «Партія веде». Продовжуючи творчість перед Другою Світовою війною випускає нові книги під назвою «Чуття єдиної родини» та «Сталь і ніжність».
Протягом радянської-німецької війни, проживаючи в м. Уфі письменник з особливим завзяттям працює і удосконалює свою майстерність. У 1943 видає публіцистичну книгу «Творча сила народу». Особливістю книги було те, що вона була представлена одразу трьома мовами – українською, башкирською та російською.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.