Вірші Леоніда Глібова
Перші свої твори письменник почав писати ще навчаючись в Полтавській гімназії. Саме там 1847 року було випущена його російськомовна збірка під назвою «Стихотворения Леонида Глебова».
А от до жанру байки поет звернувся перебуваючи на навчанні у Ніжинському ліцеї. І в той самий час деякі з них були надруковані у газеті «Черниговские губернские ведомости».
Саме завдяки байкам Л. Глібов і здобув широке визнання в українській літературі. Загальна кількість написаних ним байок становила приблизно сотню.
Найперша добірка байок під назвою «Байки Леоніда Глібова» було випущена в Києві у 1863 році. Вона охопила в собі 36 творів. Але, на жаль, майже весь тираж збірки був знищений.
Л. Глібов не покладав надії про повторну публікацію даного тиражу. І у 1872 році його мрія збулася. Світ побачив другу збірку байок. В порівнянні з першою вона була більш доповнена.
А у 1882 році поет випустив наступну, третю збірку, котра було передруком попередньої.
Надалі більш не було випущено збірок байок. Це було пов’язано із цензурними заборонами.
Усі твори, котрі були написані українською мовою допомогли письменнику зайняти одне із перших місць в українській літературі. А завдяки його байкам даний жанр досяг найвищого розвитку в Україні.
Щоправда, найперші свої байки Л. Глібов (1850-ті роки) лише перекладав з іншої мови. Це були твори Івана Крилова. А от на початку 1860-их років він уже писав свої власні. До них увійшли: «Вовк і вівчарі», «Лящі», «Вовк та Ягня» та інші…
У своїх творах поет полюбляв використовувати ліризм. Леонід Глібов спрямовував ліризм, щоб поглибити основний смисл байки.
Навіть після смерті Леоніда Івановича Глібова інтерес до такого жанру як байка не зник в українській літературі. У великого письменника з’явилося багато наслідувачів та послідовників. Серед найвідоміших з них Олена Пчілка, Микола Кузьменко та багато ще інших. Але в основному в нових письменників зникла така риса як сатирична і соціальна гострота, котрою так славився Леонід Глібов. А нові байки набули нового, так би мовити, «дитячого» змісту.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.