Ясла – Леонід Глібов
Був на селі козак Кирило Яловець, Щасливий, дякуючи долі: Хазяйство добре мав і повний гаманець,
Байки Леоніда Глібов
Байки Леоніда Глібова є достатньо популярними, і визнання їх в українській літературі представляють собою немало важливе значення.
Леонід Глібов відомий в просторі української літератури, перш за все, як байкар. Соціально-економічні проблеми завжди цікавили поета, висміювання їх в контексті України придавало цьому неймовірним шарм.
Цензура один з елементів, які заважали розвиватися молодому поету. Майже повністю збірка байок поета була конфіскована та знищена, під час дії валуєвського циркуляру. Не було змоги через це надрукувати і другу, і третю збірку.
Леонід Глібов за свою творчу кар’єру зміг написати, не лише відомі байки, а й також, був фанатом і яскравим представником віршів-елегій. Прикладом є поезія «Журба», яка після накладення музикантом М. Лисенком була перетворена на народну пісню «Стоїть гора високая», яка відразу ж здобула популярність серед українського населення.
Жартівливі пісні, загадки, акровірші, все це було притаманне поету. Ще одним видом були гуморески, які приносили багато позитивних емоцій дітям. Нижче ви можете прочитати гуморески та байки Леоніда Глібова:
Ягня – Леонід Глібов
Моторні діти, дівоньки й хлоп’ята! Первоцвіт наш, веселі небожата! Щоб знали ви, як в світі
Щука й кіт – Леонід Глібов
Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубата знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега
Щука – Леонід Глібов
На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у
Шпак – Леонід Глібов
Усяк до чого-небудь вдався. Той робить те, другий — друге; Всяк свого б берега й
Шелестуни – Леонід Глібов
В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття
Чиж та голуб – Леонід Глібов
Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав Та якось в западню
Чабан і комар – Леонід Глібов
У холодочку, під вербою, Приліг Чабан спочить; Кийок поклав під головою, Собака у ногах лежить,
Цяцьковий осел – Леонід Глібов
Додумався осел, що він якаясь мина, Зневагу від усіх доводиться терпіть, Що надокучила така лиха
Цуцик – Леонід Глібов
Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори
Цікавий – Леонід Глібов
Раз край дороги Влас копиці волочив. Вродило сіно — весело й робилось… От як надвечір
Хмелина і лопух – Леонід Глібов
У одному хорошому садочку, Геть-геть аж у куточку, Стирчав кілок між лопухом, А по йому
Хмара – Леонід Глібов
Над селами, над нивами, Лугами та долинами Велика Хмара йшла. Ні жита, ні пшениченьки, Ніякої
Хлопчик і гадюка – Леонід Глібов
Хлоп’я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать. (Воно гніздо його
Хазяїн та шкапа – Леонід Глібов
Хазяїн сіяв овесець; Була у його нивка невелика. От бачить Шкапа та й базіка: «І
Фіалка і бур’ян – Леонід Глібов
Веселая весна була; Зазеленів вишневенький садочок; Пахучая Фіалка розцвіла І звеселила свій куточок. Де взявсь
Троянда – Леонід Глібов
Цвіла Троянда у садочку, А недалечко, у куточку, Між бур’яном бринів Будяк. І каже він
Троєженець – Леонід Глібов
За тридев’ять земель, у тридесятім царстві Та в іншім государстві, Якийсь-то хвабрий молодець (Чи дворянин
Трандафиль і свиня – Леонід Глібов
Свиня пропхалась у садок; Усюди треба їй, ледачій, Усунуть свій зажерливий роток, Бо сказано —
Торбина – Леонід Глібов
У темному кутку, де рогачі стояли, Де віник ставили та трісочки складали, Лежать Торбині довелось.
Тінь і хлопчик – Леонід Глібов
Раз на лужку проворний Хлопчик грався, Побачив Тінь свою і засміявся; «От зараз, — каже,
Танці – Леонід Глібов
За тридев’ять земель… забув, признаться, де… Був собі Лев — король силенний, Такого не було
Старець – Леонід Глібов
Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині; Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило, — А
Співаки – Леонід Глібов
Сусід до себе кликав кума: — Приходь лиш, брате, на часок: По чарці вип’ємо, сальця
Солом’яний дід – Леонід Глібов
Щоб Горобців шкодливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда приладнав Та ще й з лозиною,
Собака й кінь – Леонід Глібов
Був на селі Квачан-собака, Кудлатий та товстий; Хвіст здоровенний, як ломака, І сам такий страшний,
Снігурі та синичка – Леонід Глібов
Снігур, в гаю гуляючи, Синичку кохав І, скачучи на дубочку, Любенько співав: — Биструшечко, вертушечко,
Скоробагатько – Леонід Глібов
Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови
Синиця – Леонід Глібов
Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить, — Така, бач, є
Сила – Леонід Глібов
Щоб хуторну хандру прогнати, Один вигадливий Панок Задумав до себе розумних наскликати І світом мудрості
Свиня – Леонід Глібов
Свиня у панський двір залізла; Посновигала там По всім куткам, На смітнику кісток погризла, Полежала
Прохожі та собаки – Леонід Глібов
Через левади та городи Два кума йшло з весілля до господи. Бредуть, балакають про щось…
Півень і перлинка – Леонід Глібов
Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав І, квокчучи, там дещицю клював, — Наїдку
Перли і свині – Леонід Глібов
На дворі, якось опівдні, Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині
Перекотиполе – Леонід Глібов
Котилося через поле Перекотиполе — Довідаться щастя й горя Край Чорного моря. Розходилися поляне, Аж
Пеня – Леонід Глібов
Частенько між людьми буває, Один свою біду на другого звертає, А іноді ще так крутне:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.