Олена Пчілка, псевдонім Ольги Петрівни Косач, народилася 5 (17) липня 1849 року в Гадячі на Полтавщині – видатна українська письменниця, драматург, публіцист, культурний діяч, перекладач, етнограф, член-кореспондент Української академії наук (1925). Народилася в сім’ї скромного землевласника Петра Драгоманова, ранню освіту здобула вдома, де батьки прищепили їй глибоку любов до літератури, українських народних традицій, пісень, казок та обрядів. У 1866 році вона завершила освіту в Київському зразковому пансіоні шляхетних дівчат.
Влітку 1868 року Олена з чоловіком переїхала на Волинь, на службу до Косачів у містечко Звягель (нині Новоград-Волинський). Тут вона присвятила себе записуванню народних пісень, обрядів, звичаїв, збиранню зразків народної вишивки. Саме у Звягелі 25 лютого 1871 року народилася її донька Лариса, яка згодом стане відомою як Леся Українка. У родині Косачів було двоє синів і четверо дочок.
Олена Пчілка розпочала свою літературну кар’єру з перекладів творів Пушкіна та Лермонтова. Зокрема, у 1876 році вона опублікувала “Український народний орнамент” у Києві, зарекомендувавши себе як перший експерт у цій формі народного мистецтва в Україні. Її літературний доробок розширився з виданням збірки перекладів з Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна та Михайла Лермонтова під назвою “Українські діти” у 1881 році, а також виданням “Пісень Руданського” у 1880 році власним коштом. Активна учасниця жіночого руху, вона співпрацювала з Наталією Кобринською над публікацією “Першого вінка” у львівському альманахі 1887 року.
Навесні 1879 року Олена Косач з дітьми відвідала Луцьк, де її чоловік був головою Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. У Луцьку вона співпрацювала з драматичним гуртком, запропонувавши використовувати кошти, зібрані від вистав, на придбання українських книжок для бібліотеки гуртка.
У 1890-х роках Олена Пчілка мешкала в Києві, де з 1906 по 1914 рік була видавцем журналу “Рідний край” з додатком “Молода Україна”. У своїх творах зосереджувалася на національній та соціальній тематиці, рішуче виступала проти денаціоналізації, русифікації та політичних утисків. Вона засуджувала чужу школу за її бездуховність і формалізм, водночас висвітлюючи боротьбу національно свідомої української молоді в часи жорстоких репресій.
У 1920 році була заарештована в Гадячі через свою антибільшовицьку діяльність. Після звільнення проживала в Могилеві-Подільському до 1924 року, після чого оселилася в Києві до самої смерті. Активно працювала в комісіях Української академії наук, де з 1925 року обіймала посаду члена-кореспондента.
Олена Пчілка померла 4 жовтня 1930 року і була похована на Байковому кладовищі в Києві разом з чоловіком та донькою. Її безсмертна спадщина – це плідна літературна творчість, захист української культури та непохитний опір політичним і культурним утискам.
