В селі Убіжище на Пирятинщині (тепер Черкаська область) 2 лютого 1812 року народився Євген Павлович Гребінка у родині офіцера, що перебував у відставці. Навчатися він почав вдома, а від 1825 до 1831 року навчався в гімназії що знаходиться в Ніжині, гімназія з направленням на вищі науки, де розпочав написання віршів.
В 1827 році він створив п’єсу “Не сідай у чужі сани” для аматорського театру, а в 1829 році розпочав перекладати поему Пушкіна “Полтава” українською мовою. Гребінка також був учасником видання рукописного щоденника, в якому були твори таких учнів, як М. Гоголь, М. Кукольник, М. Прокопович та Г. Гребінка.
Після закінчення гімназії в 1831 році він вступив до 8-го козачого полку Малоросійського козацтва і служив там до 1833 року. Після цього періоду він переїхав до Петербурга, там працював у семінарському комітеті при Синоді.
З 1838 року Гребінка викладав словесність, а іноді і природничу історію в різних військових установах, зокрема в Шляхетському полку та 2-му корпусі кадетів. У 1840 році він допомагав Тарасові Шевченку видавати “Кобзар”. В цей самий рік він опублікував “Записки студента” у віснику “Отечественные записки” і “Кулик” в “Утренней заре”.
У 1842 році написав повість “Сеня”, а в 1843 році побував в Україні, де написав роман “Чайковський”. У 1844 році він одружився з Марією Василівною Ротенберг і опублікував повість “Доктор”. У 1845 році випустив начерк “Петербургская сторона”.
У 1847 році він відкрив церковно-парафіяльну школу Рудківську сільську школу що на Полтавщині. Також в цей рік опублікував романи “Заборов” і “Приключения синей ассигнации”. З 1846 по 1848 рік Гребінка розпочав публікувати прозові твори і випустив вісім томів.
Життя Євгена Павловича Гребінки завершилося від туберкульозу 3 грудня 1848 року, в Санкт-Петербурзі, там і був похований.
