Асока, цар премудрий, милосердний –
Були колись такі царі на світі –
З цілим двором раз їхав через місто
І вздрів аскетів двох – худих, блідих,
В одежах із кори та бур’яну.
Швиденько зсів з коня могучий цар,
І підійшов до них, і поклонився
Їм до землі, і цілував їх ноги,
Благаючи благословенства в них.
Не любо се було його дворянам.
«Занадто цар унижує себе
Перед неробами та жебраками!»
Та не посмів ніхто цареві в очі
Сказати се. А був там царський брат,
То сей почав цареві докоряти.
Мовчав Асока, не сказав ні слова,
І вечором у двір вони вернули.
А був у краю звичай старосвітський:
Коли кого на смерть засудить цар,
То перед дім його шле трубача;
І перед чиїм домом сей затрубить,
Тому на завтра треба смерті ждати.
То цар Асока ще в той самий вечір
Шле трубача з смертельною трубою
Перед свойого брата дім. Заграла
Труба зловіща. Похололо в серці
У брата царського. Хоч він не чув
Ніякої провини за собою,
Та знав, що царська є незмінна воля.
Всю ніч не спав нещасний, все тремтів,
Ридав, зітхав, робив порядок дома.
А рано у невольницькій одежі,
Присипавши волосся пилом, шнур
На шию засиливши, він пішов
У царський двір і став перед царем.
«Се що такого? – запитав Асока,
Ніби дивуючись. – Чого ти, брате,
Ідеш в такій невольничій подобі?»
«Ти, певно, ліпше знаєш се, мій царю!
Я знаю тільки те, що вчора з ночі
Труба смертельна перед моїм домом
Заголосила. Я готов на смерть».
Та радісно обняв його Асока.
«Ну, бачиш, брате, як ти налякався,
Хоч знаєш, що твій цар є враз твій брат
І що ні в чому ти не винуватий.
А вчора сам ти докоряв мені,
Коли корився я перед старцями!
Адже ж вони такі ж післанці смерті,
Післанці всемогучого царя,
Що нам не брат, не сват і не рідня
І в кождій хвилі може нас покликать
На суд свій строгий. Сі його післанці
Грізніші, ніж моя труба смертельна.
Оттим-то я корився перед ними
На знак, що розумію їх призив,
Прости мені тривогу сеї ночі,
Та уважай на ті смертельні труби,
Які господь раз в раз нам посилає,
Щоб не застав нас сонних, неготових
Його призив могучий. Будь здоров!»
1898 рік
Збірка “Мій ізмарагд”
