Тато молиться богу,
тужить мама. Сестра
уникає порогу,
хоч вернутись пора.
Уникає — радiє,
повертає — мовчить.
Повечiр’я ще тлiє,
iще хвiртка рипить.
iще видно дорогу,
iще гусне жура.
Тато молиться богу.
I ридає сестра.
1971 рік
Збірка “Веселий цвинтар”
Наступний вірш Їх було двоє — прибиральниця i двiрник… — Василь Стус
