Порожні мчать автомобілі —
ні водія, ані керма,
ані душі в порожнім тілі —
ні тобі власної! — нема.
Дороги в’юняться лякливо,
сховавши голови в хвости,
їх затискає перспектива
і б’є пропасниця мети.
Куди біжиш, рабине руху?
Куди стремиш, стофарий сказ?
Куди простер захланну руку
безбожникові богомаз?
Немов з пожеж, з аеродромів
залізні янголи летять,
а він кошлатить сиві брови
і гне в Христа і в богомать.
Читайте наступний вірш поета – Даждь нам, Боже, днесь
