Вже листя скидає свою позолоту

Вже листя скидає свою позолоту.
За вітром кружляє в саду й коло плоту.
Вже скоро не буде кучериків в клена.
Стоятиме тільки ялинка зелена.
Шукає вороння у травах горіхи.
А по підвіконнях дощ капає з стріхи.
Горіхи дзвенять об дах і підлогу…
Немов жовта осінь ввімкнула тривогу.
Ой швидко, як осінь красу свою губить.
Минає та казка її золота.
Знов вітер у вальсі пожовклий лист крутить.
А той вже стомився…униз опада.
Уже килимами земля вся услата.
Поглянеш під ноги…душа заболить.
Ой скільки ж було в тої осені злата.
Що безцінню стало за мить.
Кружляє в повітрі лист поодинокий
В обіймах шалених вітрів.
Шукає собі він пристанище…спокій.
А спокій за літом кудись полетів.