Сокіл молодий у небі с зірками летить.
Місяць старий, сивий, спокійний,
лежав у небі світив золотим коліром.
Летять далі сокіл й зірки, бачать характерника старого грає на кобзі мелодійно, країну захищає.
Біля харктерника дуб життя.
Який росте крізь роки, століття, гармати й крізь війни.
Стоїть дуб повертає життя й надію козакам.
Летять далі до стрімкого Дніпра.
У Дніпрі русалки мавки чарівно мов у казці чи у сні.
Стрімко тече Дніпро під зоряним небом.
Втомились наші герої та пішли спати, Сокіл до мами тата.
А зірки да батька Місяця.
Автор: Остап Горощук
Наступний вірш – Старість
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»