6 червня 1799 року народився відомий російський поет Олександр Сергійович Пушкін. Сім`я поета була заможною і походила з поміщицького роду. В спадок від батьків письменнику залишилося зовсім мало, але й те він витрачав, незважаючи на кошти, адже зовсім був зацікавлений в розвитку власних господарств.
Родина Олександра Пушкіна любила світову та російську література, а батькові поета симпатизували французькі класики, після прочитаннях яких він писав власні вірші як російською так і французькою мовою. Мати Олександра Сергійовича виділялася неймовірною красою, своєю присутністю вона кожен раз прикрашала світські вечірки в Петербурзі.
Бабуся поета була інтелігентною жінкою, мала досить широкий вплив на Олександра, знала багато різного роду віршів, оповідань та казок.
Особлива любов молодого хлопчика Олександра була віддана власній няні Аріні Родіоновні, звичайній селянці. Свого часу Аріна Родіонівна була кріпачкою, після «звільнення», селянка повністю присвятила себе родині Пушкіних. Няня була погано освічена, але чітко і майстерно розповідала велику кількість російських народних оповідань, казок, пісень, чим і спокушала молодого поета.
Вже у 12 років Олександр Сергійович вступ до ліцею, в якому провчився 6 років. Царськосільський ліцей був недоступний для всіх учнів. На момент навчання поета там були присутні лише 30 учнів.
У 1817 році, відбулася визначна подія для ліцею в цілому, і для Олександра Сергійовича зокрема – перший випуск учнів ліцею. Після закінчення ліцею юнака відправили працювати до Колегії іноземних справ. Поезії молодого поета починають друкуватися в низки журналах.
У 1819 році, після закінчення ліцею, Олександр Пушкін вступив до літературного товариства «Зелена лампа», основні думки якого полягали в критиці діючого царського режиму та активній політиці лібералізму. Протягом 1817-1819 років Пушкін написав низку політичних віршів, серед яких «Вольність», «Казки», «Село».
Радикальні погляди російського поета ознаменували йому й відповідні негативну репутацію. Через 3 роки, після праці в Колегії іноземних справ Олександр Сергійович призначається до міста Кишинів, в канцелярію генерала І. М. Інзова. Причиною переведення поета в інше місце роботи деякі джерела називають політичні вірші, які спричинили широкий резонанс в уряді.
За декілька місяців до від’їзду російський письменник захворів на пневмонію і домігся від працедавця дозволу поїхати на лікування до Криму. За час лікування поет відвідує низку міст півострова, де зачаровується красою гір, природи та моря.
Протягом своєї роботи в канцелярії генерала Інзова, Пушкін отримує досить поблажливе ставлення до себе. Відвідує низку український міст, Одесу, Київ та інші, де мешкали його друзі.
Через 4 роки, у 1824 році поет пише заяву на звільнення, його задовольняють і Олександр Сергійович відправляється до своїх батьків в Михайлівське, де у родини був маєток. Під час перебування вдома, письменник написав незліченну кількість творів, виділяється серед них знаменитий вірш «Я пам’ятаю дивну мить».
Як відомо, панування епідемії холери в Болдіно, змусило літератора затриматися на всю осінь. Навіть це не змусило поета стриматися від написання віршів. Прикрасою цього періоду став вірш «Повісті Бєлкіна».
Після «болдінської осені» Олександр Пушкін вінчається з майбутньою дружиною Наталією Гончаровою. Сімейна пара переїхала жити до Петербурга, в Царському селі молода сім’я орендувала розкішну дачу. Краса дружини письменника відразу зачарувала багатьох. Сам цар Микола І бажав бачити дружину Пушкіна на власних балах.
У 1833 році, цар Микола І, призначив Олександра Сергійовича на посаду камер-юнкера при царському дворі. Поет не досить схвально сприйняв цю пропозицію, і це спричинило низку конфліктів в подальшому між ними.
Починаючи з цього моменту сім’я поета зазнає матеріальної скрути. Призначена посада не давала змоги літератору працювати в звичайному режимі, а прибутки від перевидання творів значно зменшувалися.
Найскладніший період в житті родини Пушкіна склався під час народження дітей – Марії, Олександра, Григорія та Наталії. Утримання маєтку, збільшення членів сім’ї вимагали більшого достатку. Але попри скрутне матеріальне становище Пушкін знову відчуває, що не може спокійно працювати, і подає заяву на звільнення, цар схвалив заяву, але з умовою, що Олександр Сергійович більше не міг працювати з архівами.
У громадському просторі починається офіційна критика поета, кращі твори були засуджені та піддані цензурі.
Листопад 1836 року знаменується для поета конфліктом з французьким офіцером Жоржем Шарлем Дантесом. Причиною стала недостатня повага до сім’ї поета та образа честі Олександра Сергійовича.
Після дуелі Пушкіна було поранено, і через кілька днів, 8 лютого 1837 року, він помер. Олександр Сергійович Пушкін був похований у Псковській губернії.
