Знаю низенький я домик… – Леонід Глібов

Знаю низенький я домик
С рядом темных окон;
Видел там я пару глазок,
Видел черный локон.

И во взгляде этих глазок
Много вдохновенья,
Много прелести и неги,
Много упоенья.

И хотел бы я на время
В локон превратиться,
Чтобы, нежась и играя,
Возле щечки виться.

И хотел бы в комара я
Чудом превратиться,
Чтобы в час безмолвной ночи
Мне в ту щечку впиться.

1846 рік

Наступний вірш Глібова – Зіронька

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.