У час, коли весною Змія скинула линовище, її побачив Буфон.
— Боже, пані, — гукнув здивовано, — відмолоділи! Що за причина? Розкажіть…
— Я вам залюбки дам пораду, — відповіла Змія. — Ходіть за мною!
І повела Буфона до тої щілини, крізь яку вона нещодавно ледве продерлась і скинула з себе усю стару одежину.
— Ну ось, пане Жабо, пролізьте крізь цей прохід. А як пролізете — вщент оновитесь, лишивши по сей бік весь непотріб.
— Ти що, хочеш мене задавити тут? — скрикнув Буфон. — Та хоча мені й пощастить пролізти, то усю шкуру з мене здере…
— Не гнівайтесь, — відказала Змія. — Це єдиний шлях зробити те, що вдалося мені.
Сила: Чим краще добро, тим більшим трудом, наче ровом, воно обкопане. Хто труда не докладе, той до добра не прийде.
*Буфон — жаба.
Наступна байка Григорія Сковороди – Сова і дрізд
