За горою блискавиці,
а в долині нашій темно.
У затоці чорні води
плещуться таємно.
Блискавиця в небі лине,
а в затоці потопає,
в чорний гріб вода понура
ясную ховає.
Аж тоді скориться світлу
темноводная затока,
як звоює небо ціле
буря ясноока,
як прониже блискавиця
води срібними мечами
і на саме дно загляне
бистрими очами.
Аж тоді на світло світлом
відповість оця затока,
як висока блискавиця стане
ще й глибока.
28 серпня 1907 рік, Балаклава
Поза збірками
Наступний вірш поетеси – Légende des siécles
