Вбіг з альбомом нерозлучним
Вова в батьків кабінет:
— Ось поглянь, — гукнув він гучно, —
Змалював я твій портрет!
Тато глянув: — Що ж, чудово!
Тільки що це за дива?
Чом, скажи, у мене, Вово,
Зеленаста голова?
Посміхнулись очі хитрі:
— Ти образився дарма!
Що поробиш — на палітрі
Фарби лисої нема!..
Читайте наступний вірш Євгена Бандуренка – Гриців жаль
