За байраком сивіла раїна.
У лузі закривавилась калина.
На чільний план виходили гаї.
Сади стояли мертві, як руїни,
Коли стріляли в серце України
Фашистські знавіснілі палії.
Коли мій край арканили вандали,
Дерева з мого болю виростали,
Як мої рани вирваними віршами…
А на гілках мої надії вішали
Так педантично, так великодумно
Рубали ліс мені на чорне трумно,
А я вертався зелено й нескорено
І оживав у калиновім корені.
Наступний вірш – Хліб
