Василь Стус – український поет, а також перекладач, публіцист, правозахисник. Найактивніший представник українського дисидентського руху.
Народився поет у селі Рахнівка, що знаходиться на Вінниччині. У 1991 році став лауреатом премії імені Тараса Шевченка. А у 2005 році йому було призначено Героя України посмертно.
Коли маленькому Василю було лише один рік, його батьки переїхали на постійне місце проживання в місто Сталіно (нині це Донецьк). Метою їхнього переїзду було уникнення примусової колективізації.
У віці 6 років (1944р.) там Василь пішов навчатися до середньої школи, і закінчив її 1954 року із срібною медаллю. Надалі він пішов навчатися до педагогічного інституту того ж міста. Перебуваючи студентом він був членом літературного об’єднання «Обрій». У віці 21 року (1959р.) закінчив там навчання із червоним дипломом. Пропрацював три місяці за фахом – вчителем української мови та літератури, потім пішов на службу до армії на Уралі.
Творчість
Перші свої твори юний поет почав писати під час навчання. А також паралельно перекладав вірші німецьких поетів.
1959 року були вперше опубліковані його вірші в газеті, що називалася «Літературна Україна»
Після того, як пройшов службу в армії Василь повернувся до вчителювання. Він надалі викладав українську мову та літературу у школі міста Горлівка.
На протязі восьми місяців 1963 року Василь Стус був назначений літературним редактором газети, що мала назву «Соціалістичний Донбас».
У віці 25 років (1963р.) Василь далі пішов навчатися до академії наук імені Тараса Шевченка, що знаходилася у Києві. Саме тоді він і створив свою першу збірку творів, котру назвав «Круговерть», а також було написано багато літературно-критичних статей і перекладено безліч творів іноземних поетів.
1965 року Василь Стус був членом акції громадського політичного протесту, що виступали проти масових репресій в Радянському Союзі. Саме за це його було відраховано з аспірантури.
Арешти Василя Стуса
На самому початку 1970 року Василь приєднався до групи людей, котрі захищали свої права, де активно критикував керівну систему. А у 1972 році за таку позицію його заарештували і відправили до слідчого ізолятору, де він провів майже дев’ять місяців. Саме тоді й народилася збірка творів «Час творчості».
І як наслідок Василю Стусу було присуджено п’ять років позбавлення волі, а також три роки заслання за «антирадянську агітацію та пропаганду».
Перебуваючи у в’язниці поет не полишав писати вірші. Багато з них було знищено, але деякі все таки вціліли. Ці твори Василь передавав листами своїй дружині.
Відбувши свій термін ув’язнення Василя вислали у селище Магаданської області, де він мав працювати на золотих копальнях. Саме тоді він звернувся із заявою про відмову від свого громадянства.
У віці 41 року Василь Стус повернувся до Києва, де не полишив благої справи. Він надалі захищав права людини, паралельно працюючи на заводі простим робітником.
Побувши на волі не так довго, він знову був заарештований у 1980 році. По справі він проходив, як особливо небезпечний рецидивіст. І як наслідок Василя знову засудили на термін десяти років примусових робіт і п’яти років заслання.
Під час перебування у таборі Василю Стусу навіть заборонили бачитися з родиною. А також була знищена його збірка «Птах душі», в котру увійшло приблизно 300 творів. Поет неодноразово пробував протестувати – оголошував голодування. Намагався передати на волю свій зошит, у котрому писав вірші. Але його впіймали і як покарання закрили у камері-одиночці.
Кінець життя поета
Закінчив свій життєвий шлях поет у таборі, будучи ув’язненим 1985 року. Була оголошена причина смерті – зупинка серця. Хоча є цьому сумніви. Допускається, що смерть поета була не випадковою.
Спочатку тіло було поховане на табірному цвинтарі Пермської області, а 1989 року його переховали у рідному місті Києві на Байковому кладовищі.
