Перевиховання – Василь Стус

Пан-отця
обернули
на войовничого атеїста
Спочатку він опирався:
як це пройти
до самого краю свого тіла
аби увійти в антисебе?

Все одно, що бути
розстріляним

Та з часом таки призвичаївся

Замість звичайного хреста
тепер він носив хрест
іх впаяними по краях
гривениками
найостаннішої чеканки
перевихований
чувся щасливим
він легко мирився
з єдиним клопотом:
найостанніше
було нескінченним.

25.02.1971 рік
Збірка “Веселий цвинтар”

Також вірш Стуса – Еволюція поета

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.