(25.02.1871р. – 01.08.1913р.) Лариса Петрівна Косач – саме так звали відому поетесу, а от Леся Українка – це її літературне ім’я. Родилася вона 1871 року 25 лютого у місті Новгород-Волинський в сім’ї впливових батьків. Мама Лесі була письменницею (Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, літературне ім’я – Олена Пчілка), а тато (Петро Антонович) працював юристом. Батьки розвивали свою дитину із різних сторін. Прищеплювали своїй донечці любов до літератури, опановування різних мов. Адже у той час любов до книг, начитаність, літературний смак – це були признаки культурної, загально розвиненої особистості. У чотири роки Лариса Косач уже вміла вільно читати.
Також великий вплив на раннє входження в літературу дало те, що оточення майбутньої поетеси було саме із відомих культурних діячів, а саме: Драгоманов Михайло (він був їй дядько по мамі), Михайло Старицький, Микола Лисенко.
Свої перші вірші Леся Українка написала в дев’ять років, а в тринадцять її твори уже друкувалися.
Вперше свій псевдонім Лариса використала у 1884 році, котрий появивсь на аркушах журналу «Зоря». Саме там були опубліковані її два вірші – «Конвалія» і «Сафо».
Леся Українка не відвідувала школу, хоча дуже хотіла навчатися. Їй завадила рання хвороба – туберкульоз, з котрою дівчина боролася все своє свідоме життя. Хоча це не завадило їй дістати глибоку освіту. Вона вивчила понад 10 мов, досконало розуміла літературу, історію, філософію. У свої дев’ятнадцять літ Лариса видала книжку «Стародавня історія східних народів», за яким навчалася її молодша сестра.
У 1907 році Ларису та її сестру Ольгу заарештували, не обґрунтувавши причину затримання. Протримали їх під арештом одну ніч, обох відпустили.
На початку літа 1913 року стан здоров’я Лесі Українки різко погіршився. Хвороба перемогла її. І 1 серпня 1913 року її не стало. Вона була ще зовсім молода. Їй було лише 42 роки. Поховали поетесу на Байковому кладовищі, що знаходиться в Києві.
