І в лісі гноми пружать ніч зухвало
Бадьорим стрекотом, забувши про утому,
Неначе скрашене півтонами буття
Нам повертає спогади колишні…
Ласкаве й струджене по зморенні поденнім,
Воно притишило свій денний добрий ритм,
Та ще звучить мінорною струною
Над звершеннями, мріями і часом.
Читайте наступний вірш Василя Стуса – Спомин
