Лиш на мить – Олег Годований

Дивлюсь я на люд
Як він ходить і проходить
І час неспинно так летить
Хтось час хоче обігнати
А хтось змирився і мовчить

Майнуло в очах дитинство
Побачив коника свого
як дідусь давав хлібину,
з цукром і водою.
Як косив косою, казав:
сюню вчись.
Чомусь здригнувся, чи то від сонця
що засліпило, чи від вітру, який дерева
гойда.

І дитя промовля
– тату ти задивився?
А я кажу “лиш на мить”.

Автор: Олег Годований