І це все мине… – Надія

Плащ одягнула не по погоді,
Склянка води на сніданок, та й годі,
Дим цигарок роз’їдає легені,
Та за для них вивертаю кишені.
Я оминаю сотні зупинок,
Кожного разу дивлюсь на годинник,
Кудись не встигаю. Чому не спішу?
Щось у блокнот нервово пишу.
Люди блукають по тротуарах,
Ховаючи серце, яке все у шрамах.
Воно ледве дихає, майже живе,
Але ж усі вірять, що це все мине.
Дощ залишає сліди на асфальті,
Сьогодні на фініші, завтра на старті,
Я просто загину від цигарок
Нічого ж не зробиш, вдихаю цей смок.

Автор: Надія