Керував Хома два роки складом дров’яним.
Скільки клопоту й мороки мали люди з ним!
— Підпишіть, — бувало, просять клятого Хому
І заявки та наряди тикають йому.
— Я не можу підписати, — сердився Хома, —
Бо чорнила у конторі й крапельки нема.
Принесіть чорнила пляшку — зразу підпишу.
Тільки швидше, бо чекати ніколи, спішу.—
Хтось, бувало, із клієнтів злиться, аж кипить:
— Так неясно ж, чорне, синє чи яке купить? —
А Хома спідлоба блима:
— Що ж тут неясне?
Прочитаєш на наклейці «Червоне міцне».
Читайте далі – Балада про блат
