Думки вільної людини – Валерія

Можна довго думати гадати,
Ти знаходишся в пеклі, чи у самотньому театрі
Театрі гримас, театрі людей
Почуттів, чи невагомих ідей
Люди кожен день говорять, поспішають у небуття
А я в думках не можу покинути того життя
Перед очами ці події,
Йду з вірою в серці і надією
А поза межою всього цього.
Просто мрію,
щоб вірші жили в книжках
жили як українські віка
Не хочу бачити зрадника якого втопила ріка
Хочу бачити як палко горять молоді серця
Бачити як квітнуть луги,
як вже не вирубують ліси,
як повертаються до життя рідні степи
як відбудовують наші міста,
а не розп’яття сина, як того хреста.
Немає у світі ні бога, ні думок, це все ілюзія чиїхся помилок.

Автор: Валерія

Також читайте вірш – Я вдячний долі

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.