Отой самий Гній, у якому в давнину Езопів півень вирив дорогоцінний камінчик, дивувався Діаманту і з цікавістю питав:
— Скажи мені, будь ласка, звідки увійшла в тебе ціна така велика? І за віщо тебе так вшановують люди? Я удобрюю ниви, сади, городи і є, власне, творець краси й користі, але при всьому тому ні десятої частки не маю шаноби в порівнянні з твоєю.
— Сам не знаю,— відповів Діамант. — Я так само, як і ти, є земля і значно гірший за тебе. Вона є перепалена сонцем жужіль. Але в сухих моїх водах величною красою відбивається блиск сонячного світла, без сили якого всі твої удобрення надаремні, а рослини мертві…
Сила. Свiтськi книги, безсумнiвно, наповненi великою користю та красою. Коли б вони спитали Бiблiю: чому перед нею вони й дещицi тi слави не мають i нащо їй створюють вiвтарi та храми, “Сама не вiдаю, — вiдповiла б вона. — Я складена з тих-таки слiв i речень, що й ви, i навiть ще з гiрших та варварських. Але в безсмаковитих моїх водах, як у дзеркалi, чудово сяє невидиме, проте свiтле око Боже, без якого ваша користь порожня, а краса мертва”. Звичайно, цим-от деревом життя усолоджується несмачних речей його гiркота, коли вибуяла вода його перетворюється у вино, що звеселяє серце людинi. Це про неї каже Соломон таке: “Звеличилась ти над усiма. Брехливої догоди i суєтної доброти жiночої немає в тобi”. Поглянь на закінчення притч. Бог у Бiблiї зчаста позначений роком, погодою, благоденством, наприклад: “Лiто Боже приємне…”, “Цей нинiшнiй час погожий…” Прочитай початок Соломонових приповiсток про час. Час — римське tempus, вiн означає не лише рух у небесних колах, але й мiру руху, що зветься у стародавнiх грекiв <…> . Це слово означає те ж таки, що й такт, а це вiд грецького слова (<…> — розкладаю) походить. Та й у нинiшнiх музикантiв мiра в русi спiву зветься темпо. Отже, темпо в руховi планет, годинників i музичного спiву є те ж саме, що й у фарбах малюнок. Тепер видно, що значить <…> i tempus. Мудро каже прислiв’я: “В полi пшениця роком родиться…” Мудро й у римлян казали: Annus producit, non agerа*. Малюнок i темпо є невидимiсть. І хай завершиться наша байка Арiстотелевими словами про музику: «…Хто це розжує, той знає, що значить ритм. Ця думка в Росії у багатьох на вустах, але не в багатьох на умi.»
*Рік виробляє, не поле (латин.)
