Працюй, працюй бо праця
Лише тебе лікує
Терпи той біль що рве серця
Бо він тебе гартує!
Нехай стікають по тівоїм чолі,
Мов лід холодні краплі поту
І заразну думку яка живе у тівоїй голові
Ти проміняєш на свою роботу!
Лиш вона ті ліки, щоб прожити із любовю
Яка в серце проникла – мов дим їдкий.
Та пройшов час і ти не відчуваєш більше болю
Ти став інший не такий…
У тебе заржавіла вже душа
І серце кригою скувало
Не думаєш про неї… Де вона??!!
Чи може вже нема тієї що тебе кохала?!
І прекрасну усмішку надії
Розлука стерла із твого лиця,
Нема любові – є просто глупі мрії
Які ти поховаєш, як поховав отець свого отця!!
І після цього страшного болю
В твоїй понищеній душі
Ніколи не буде вже спою,
Бо любов твоя лежить на двохметровій глубині!!!
Автор: Андрій Усмішка
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
