Гори слонили мряки сині,
Туга дрімучий ліс покрила,
В глибокій сумерку годині
Отара хмар по небі плила…
Ген, коби ти, дівчино мила,
Була в ту хвилю в полонині!
Пусто… Ліс туга оповила,
Склонились гори в мряки сині.
Наступний вірш Степана Чарнецького – Гуцульська пісня
