Утома – Іван Коваленко

Знову утома,
Сум і печаль, –
В вікнах знайома
Засніжена даль.

Простір безмежний,
Глибокі сніги,
Вітер бентежний
Гуля навкруги.

Де ж всі дороги?
Поле одно!
Повний тривоги,
Дивлюсь у вікно.

Як вирушати
В світ без доріг?
Тиша в кімнаті.
Холод і сніг…

Також вірш Івана Коваленка – Хто це бродить по саду

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.