Симфонія – Катя Антоненко

Людські поламані душі
Безжально душать. 
Меланхолійні турбують думи,
Усіх нас повсюдно дурять. 
Молюся навколішки духам,
Кривлю перед Богом духом.
А світу ж треба драми, 
Неначе замало дурі. 
У серцях зараз лиш одні діри, 
Заздрість – спонсор дружби. 
Милостиню ж тільки дайте, 
Поверніть свою диктатуру. 
Не важливо вже під яку дудку
Танцювати у такт дабку.
Хоч стає навкруги так душно,
Залишається віра у долю,
Що очистяться з часом душі, 
Що життя заграє драйвово.

Автор: Катя Антоненко

Також читайте вірш Катерини Антоненко – Зміна

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.