Кремезний дуб, а з ним струнка осика
Змалку росли разом не зна біди.
І тихий шепіт листя, мов розмова,
Та спів пташок лунали навкруги.
Але в один день літній і спекотній
Почався там зненацька буревій.
Струнку осику нахилив до долу,
Разом з корінням вирвав із землі.
Хоч як старався дуб спасти, та незумів
І від безсилля до землі схилився.
Удар від блискавки його, мов біль, прошив,
А на стволі страшний слід залишився.
Кремезний дуб ти, як і я, похмурий
В біді своїй остався теж один.
І в мене є на серці слід глибокий,
Від болю втрати, та від самоти…
Автор: Рома Є
Читайте далі вірш – Вечір нашого життя
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»