Троянда запашна… та чи вона ж то чує
Ті любі пахощі? Ба навіть соловейко,
Чи сам він чує те, чим душу нам чарує,
Як тьоророхкає да ляскотить раненько?
Не знаю. Тілько нам гірка буває правда.
Нехай і рози нас, і солов’ї морочать.
Благословенна се ума і серця зрада,
Як і ті видумки, що інде нам торочать…
Наступний вірш – Троє схотінок
