Сон – Катя Антоненко

Йде парубок, бачить- ангел!
Цікавий, думає, сон.
Ще зроду таких не бачив,
Хоч щось мене радує знов.

Гей, ангеле, як твої справи?
Чом маришся ти мені?
Не марусь. Я, хлопче, справжній.
Настав уже час твій.

Що се ти таке говориш?
Візьму та зараз проснусь.
Ну спробуй, юначе, спробуй.
Я тихо на це подивлюсь.

Біда! Не вдається, курва.
Та життя мене все ж таки жде.
Мені ще додому вертати,
Там дитина чекає мене.

Я й не бачив її, уявляєш?
Народилась, як пішов на війну.
Та я серцем своїм відчуваю,
Що не матиму кращу дочку.

Купа мрій, купа планів і цілей-
Все це буде, я праведно жив.
Не міг же мене обманути
той, Хто цей світ сотворив.

Юначе, ти правий, Бог з нами,
Та доля в тебе не та.
Ти загинув на полі бою,
Вночі підірвали твій штаб.

Тепер ти на небі, сину,
Бо вірно ти відслужив.
Не за те я молився! Боже!
Я молив на землі пожить.

Мені тут немає місця!
Тут сотні таких, як я!
Із єдиним лише бажанням-
Забути щасливе життя.

Автор: Катя Антоненко