Мій світ – Катя Антоненко

Бруд і розчарування.
Яма.  У руках лопата.
Я все рию, рию.
Ні про що не мрію.

Здається, що думка про щастя врятує,
Та вона лише змушує гризти.
Гризти землю зубами побитими,
На якій не знаходиш вже місця.

Ой, чи день, чи вже ніч?
Мені байдуже, лиш би світило.
Так видніше, як правильно бить
Душу, щоб ліпше боліла.

Мені вже не шкода, мені нудно.
Я зробила усе,
щоб життя золоте
Стало брудом.

Брешу, дещо все таки жаль.
Але це лише дещиця.
Світ один, а я, риючи,
Шукала іншого.

Автор: Катя Антоненко