Убогії ниви, убогії села,
Убогий, обшарпаний люд, —
Смутнії картини, смутні-невеселі,
А інших не знайдеш ти тут.
Не став би дивитись, хотів би забути, —
Так сили забути нема:
То ріднії села, то ріднії люди,
То наша Вкраїна сами…
1883 рік
Наступний вірш Бориса Грінченка – Бурлака
