Ти хочеш бачити в мені серйозну діву,
А я в душі мале дитя, яке радіє снігу.
Ні, не сказати, що я дурна,
Просто звикла з посмішкою йти все життя.
Так легше й простіше сприймати цей світ.
Бо посмішка зцілить усе, що болить.
Тож раджу сміятися, доти сміється,
І бачити щастя, доки живеться.
Автор: Альона Максименко
Також читайте вірш нашого читача – Скрутні години
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»
