Заким пролізеш у голки вушко —
обдерешся, як пес в шелюгах.
Все побільше — лишаєш із одягом,
все поменше — з собою.
На тім боці, вузькім, мов шпара,
ніби цвинтар обпатраних душ.
На тім боці — стільки всякої всячини,
а ти, як бубон, голісінький.
Підв’язали в раю нитками
сороміцьке тіло твоє.
Набігає брижами обурення,
жаль — брижиться.
На цім боці стаєш, мов матінка
народила, випрямила до губ.
На цім боці — все на одну мірку.
Все — плазує.
Читайте також вірш – Добрий день, мій рядок кароокий
