Серце моє тихе,
Пташко полохлива!
Ой про що я народилась,
Бідна, нещаслива!
Людям щастя-доля,
А мені – неволя…
Ні заїсти, ні запити
Бідування-горя!
Дайте мені рути,
Щирої й отрути,
Щоб мені мого нелюба
Серденьком забути.
Ой не хочу жити,
Нелюбу годити!
Лучче тобі, моє серце,
На ножі кипіти…
Читатйе далі – Святиня
