Ой морока превелика дядькові Якиму!
Жінка Настя кожне літо проситься до Криму.
А вона ж така у нього гарна та тендітна,
Ще й фігурку гарну має, бо живе бездітна.
Про дітей не хоче й слухать клята молодиця.
— Я, — говорить, — хочу жизню вдоволь насладиться. —
І щоразу, як до Криму виїжджає Настя,
То й купує лотерейку: це, мовляв, на щастя.
А як з Криму прибуває, то й везе обновку —
Як не плаття з оксамиту, то кофтину з шовку.
І показує Якиму дорогу обнову.
— Це, Якиме, в лотерейку виграла я знову.
— Дивна в тебе лотерейка,— чоловік зітхає.—
Чомусь тільки на курортах вона в тебе грає.
Наступна гумореска Павла Глазового – Коріння й насіння
