Лихо

Там, під каптуром, булькоче
Тьми темніше, зліше ночі,
Чорний відклик мар, кошмарів,
Глипає очима, марить,
І ступа сором’язливо,
В очі дивлячись гидливо,
Завива і зовсім тихо
Ці слова шепоче Лихо:
“Повний місяць знов по небу
Біга, присипляє тéбе,
Зорі запиха в кишені,
Повні величезні жмені…
Скоро зовсім не зостане
Ні зірок, ні хмар, ні лану,
Скоро мрії золоті
Всі розтануть в темноті.”
Лихо все гучніше виє:
“Соломіє! Соломіє!” –
Знов зітхає так протяжно
І до виходу поважно
Підповзає, та й змовкає,
Лиш скріпити починає.
Раптом чую: “От докука…
Ох яка ж це клята мука…”
Знов мовчання. Тільки хлюпа,
Ніби жабки у ставку,
Лихо в моїм гамаку.

Автор: Мариля Липська

Також читайте вірш надісланий нашим читачем – Для тебе

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.