Можливо, я й прагну
Писать щось веселе
Тому, що родився
В селі Пасисели.
На тому кутку,
Який звавсь Гончарова
Хороші там люди,
Природа чудова…
Про них повіли мені
Мама і тато
Усяких веселих
Історій багато.
«Іще розкажіть,—
Умовляв я,—
Хоч трішки!..»
Тоді й почались
Мої перші усмішки.
Багато минулося
Літ з того часу.
Та рідне село,
Як дитинства окрасу,—
Згадаю завжди,
Як пишу щось веселе…
Уклін і привіт вам,
Мої Пасисели!
Наступний вірш поета – Не говори, що ти поет
