Серед тринадцяти мечей, лежить один.
Весь покритий ржею, плями крові запеклись.
Наздогнала гірка доля, зупинився часу плин.
Несправедливо став забутий, вже не заблистить.
Лежав собі і думав, згадував минуле.
Як побував у сотні битв.
Своїх господарів могучих.
Герард, Емма, Цирі, Фрей і Бенедикт.
Йшов триста третій рік.
А меч так і лежить.
Із пам’яті він зник.
…
Автор: Шад
Наступний вірш нашого читача – Муки солдата
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»