Прокинувсь я від дивної тривоги,
Від звуків дальніх, повіву весни,
Яка відкрила сонячні дороги
І чарами заколисала сни.
Припав до шибки, і моя кімната,
Мов арфа, задзвеніла, ожила,
То в небі народилася соната
Від ніжного пташиного крила.
То журавлі несли пісні весняні,
Курличучи у чорній вишині.
В цю ніч ти знов наснилася мені,
Як музика тривожного кохання…
Наступний вірш Василя Грінчака – Почесна є професія одна
