Наодинці з собою – Тетяна Скрипниченко

Наодинці з собою я все ще брешу, тільки кому і для чого?
У церкві суботня служба, не вистачить візиту одного.
Хоча молитись навколішках не сильна моя сторона,
Я б обов’язково пояснила все в сповіді, втім ця тема тут заборонена. 

Але здається ще вчора священника це не хвилювало,
Він робив зі мною такі речі, наче Бога ніколи не існувало.
Я загалом була і не проти, яка різниця кого благати, все одно навколішках,
А він вже знав які гріхи по яким розпихати мішках.

Йому зовсім не соромно цілувати ікони або дивитися в очі,
Так само, як він робив це зі мною минулої ночі.
Безсоромний.. хоча ніхто й не здивований,
Церква давно позбавлена совісті, таким весь світ побудований. 

Автор: Tanya Skripnichenko

Також читайте вірш нашого читача – Кава з «Онукою»

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.