Одного разу у театрі

– Даруйте, ви пукнули.
– Вам це здалося!
– Даруйте, чітко я цеє почув!
– Пс, пукнув не він.
Он звідти лунало,
Отой чоловік, в окулярах який!
– Панове, ви що?
Як це мало статись?
Я старий затятий в театр ходак!
А пукнув тут хто –
Здогадатись не складно!
Он той от невіглас,
Бешкетний юнак!
– Та що ви, дідусю?
Вам чутно погано?
З першого ряду той звук пролунав!
– Я критик!
– Політик!
– Я піднесений духом!
Можливо, актор навів метушню?
– Да як так, панове!
Служу я театру!
– То був і не я,-
відгукнувся суфлер.
І поки кричали вони усім залом,
Втік непомітно для всіх режисер.

Автор: Ю.Л.

Наступний вірш наших читачів – Хіба ти є безсмертний, як отой вампір?

Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.