Щирому ратаєві непочатих перелогів рідного поля В. І. В[асиленко]ві
Не літа нам старі страшні,
Як те, що старі сі літа:
Пригоди всякі навісні,
Життя без ясного просвіту,
І без надій, і без добра, –
Лихії, тяжкії години!..
Ох, старість не була б страшна,
Якби добра більш в Україні!
Наступний вірш – Дзвінкий твій голос, мов струна
