На вгороді коло броду
Барвінок не сходить.
Чомусь дівчина до броду
По воду не ходить.
На вгороді коло тину
Сохне на тичині
Хміль зелений, не виходить
Дівчина з хатини.
На вгороді коло броду
Верба похилилась.
Зажурилась чорнобрива,
Тяжко зажурилась.
Плаче, плаче та ридає,
Як рибонька б’ється…
А над нею, молодою,
Поганець сміється.
Тарас Шевченко
Друга половина 1848,
Косарал
Також читайте вірш Шевченка – І широкую долину