Прийшов до мене біль,
Прийшов та й сів за стіл;
Ішов від рідних піль,
Ішов від рідних сіл…
Казав, що там пожар,
Вся сила пекла й лють,
Шо там до синіх хмар
Стовпи огненні б’ють…
Шо буря все змела,
Зосталось вісім хат,
А на краю села
Упав мій рідний брат.
Такі думки снував
Мій біль — проворний ткач
І тихо піддавав:
Терпи, мовчи, не плач!..
Читайте далі – Воєнні ідилії
