Ніколи не дізнавшись про сон,
Опустивши свої руки знову.
Хвилювання, що поставили трон,
Засипавши секрети нічного рову.
Рів нічний наповнений страждань
Та захищає від непроханих питань.
Вбиває сни й страждання в них
Та залишає радість в грозах тих.
Життя моє – суцільна чорна смуга,
Але в сновидіннях зникає моя туга.
Навколо лиш гукає поклик див
Серед неосяжних золотистих нив.
За нивами знаходиться той світ,
Що для мене самий сильний гніт.
Великою таємницею він бушує.
Жахом дивним навколо все годує.
Тільки в світі цьому таємничому
Відчуваю себе немов по птичому.
Радість, свободу та легкий політ,
Серед мого життя безбарвних літ.
Воно нудне, воно без пряного смаку,
А в сні відчувається сенс його фаху.
Та снами життя бути не правильно,
Бо реальність не карає лагідно.
Де милість над живими в світі,
Хоча й безликі в снах є ті.
Залишають лише прозору пляму,
Скинувши все в одну велику яму.
Миттєва радість, чи гірке життя?
Тяжкий вибір нагнав жахливі почуття.
Сон чи реальність, мрії чи дійсність?
Для кожного ближче своя різність.
Автор: Богдан Ступко
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
