Один із відомих віршів Тараса Шевченка – «На незабудь Штернбергові». Він був написаний приблизно 1840 року. А метою його написання став від’їзд на навчання його товариша Василя Штернберга.
Це найменший твір відомого поета. Його відносять до категорії чотиривіршів:
Поїдеш далеко,
Побачиш багато;
Задивишся, зажуришся, —
Згадай мене, брате!
Тарас Шевченко
Ці рядки відносять до розділу «Dubia», в котрому знаходяться сумнівні твори поета, тобто ті що не мають точно визначеного автора. Але літературознавці практично всі переконані, що ці рядки належать саме Тарасу Григоровичу Шевченку.
Василь Штернберг був хорошим товаришем поета. Вони разом проживали в одній квартирі, що знаходилася в Петербурзі. Товариш Шевченка також зробив великий внесок до першого видання «Кобзаря» – створивши ілюстрацію, розташовану перед титульною сторінкою книги на лівій стороні. Там було зображення Кобзаря із хлопчиком-поводирем.
Саме даний збірник Шевченко і подарував своєму товаришу Штернбергові, на котрому записав ці рядки.
Штернберг прожив дуже мало. Його не стало у віці 27-ми років, на той час це був 1845 рік. А «Кобзар» із віршем-присвятою пролежав на полиці до 1880 року. А раніше вказаного року потрапила до рук Михайла Левченка, а він даного книгаря збірка перейшла до науковця Степана Пономарьова. Саме він помітив і опублікував 1902 року тоді ще всім невідомі рядки у маленькій нотатці журналу «Киевска старина».
Після смерті Пономарьова доля великого «Кобзаря» була невідомою. Адже деякі книги були продані, а деякі здані на макулатуру.
І лише у 2005 році «Кобзар» знову дав про себе знати. Два молодих хлопці принесли це видання до музею. Працівники музею відразу перевірити штампи бібліотек чи інших закладів і не знайшли жодного з них. Отже, вирішили, що дана книга не була викраденою. І саме на авантитулі вони побачили запис вірша «На незабудь Штернбергові», котрий був написаний почерком відомого поета. Але молодики не дозволили навіть взяти «Кобзар» на руки, самі гортали сторінки. На прохання сфотографувати даний твір відмовили, мовляв, що вони потім самі ще прийдуть до музею і віддадуть дану збірку «Кобзаря». Але по цей час ніхто так і не об’явився.
На теперішній час місцеперебування даної збірки невідоме. А шевченкознавці надіються ще й досі, що колекція дасть колись про себе знати. А також те що їм вдасться зробити хоча б фото твору, щоб можна було підтвердити авторство.
